Володимир Ободенко народився 13 вересня 1992 року. Активно займався спортом та різними видами єдиноборств: бокс, кікбоксинг та згодом ММА. Входив у склад команди PUNCHER TEAM. Приймав участь в чемпіонатах міста та клубних турнірах.

На чемпіонаті міста з кікбоксингу


Володимир Ободенко та Андрій Мавродієв на чемпіонаті міста з кікбокснгу

Життєвий шлях не був простим для Володимира. Наш, миколаєвець, в 2014 році він поповнив ряди ЗСУ, боронив українську землю в Донецькій області (місто Артемівськ, тепер – Бахмут). Отримав відзнаки «Учасник АТО» і «За участь в Антитерористичній операції».

Звичайно, мріяв про життя під мирним небом з коханою Іринкою та улюбленим синочком Сашком (зараз йому три с половиною рочки). Вибудовув свою долю, бо попереду на нього чекав довгий щасливий життєвий шлях.  Він навчався в юридичній академії в Миколаєві, потім закінчив Херсонський морській коледж. З 2017 року почав ходити в рейси матросом на танкері. Обдарований, працьовитий хлопець, Володимир швидко став справжнім фахівцем на судні. Останній рейс працював вже офіцером, третім помічником капітана.

Морське життя

З моряками у рейсі

Фото з родиною

24 лютого 2022 року звістка про повномасштабне вторгнення росіі застала його далеко в морі – судно виконувало черговий рейс. Рішення було однозначне – повертаюсь додому. 27 лютого, залишивши танкер, спеціальним бортом вирушив спочатку до Польщі. Там через волонтерів зібрав гуманітарну допомогу і попрямував в Україну.

3 березня 2022-го молодший лейтенант Ободенко вступив до лав ЗСУ: у складі 123 Обр ТРО він був призначений на посаду командира 3-го мінометного взводу мінометної батареї, яка на той момент стояла бронею на захисті Миколаївської області. Його взвод був завжди першим, зразковим, найкращим. Нагорода «Знак Пошани» від Міністра оборони стала визнанням заслуг молодого командира.

Військова справа дуже цікавила Володимира, він постійно їздив на навчання, багато вивчав самостійно – бо прагнув служити у більш серйозних підрозділах, і вже в грудні 2022 року був зарахований до 73-го Морського центру спеціального призначення імені кошового отамана Антона Головатого Сил спеціальних операцій ЗСУ. А у квітні отримав призначення на посаду командира зенітно-ракетного взводу, роти вогневої підготовки.

Володимир опікувався долею і безпекою кожного свого бійця, допомагав їм розвиватись та ставати досконалішими у військовій справі, – розповіли його командири. – З першого ж свого завдання Володимир показав вміння виконувати поставлені задачі з максимальним результатом. Навіть у важких ситуаціях, де від нього багато не просили, знаходив способи нанести максимальне ураження ворогу і здивувати своїми здібностями під час керування ротою, а ще – дивував усіх, навіть нас, його командирів, тонким відчуттям поля бою. Нас завжди надихало і буде надихати те, як "Обод” рвався у бій. Не було операції, на яку він не просив би відправити свою групу. І навіть коли прийшов наказ допомагати захисникам Бахмута, він, маючи змогу відмовитись і знаючи про всі небезпеки, наполіг на тому, щоб їхати туди. Всі завдання в Бахмуті були виконани блискуче.

"Обод” загинув 24 квітня 2023 року. Вже було майстерно виконане чергове бойове завдання, Володимир з бійцями відпочивали. Раптом через рацію він почув, що інша група товаришів по зброї потрапила під мінометний обстріл. Кинувся їх рятувати. На собі витягнув двох поранених бійців, врятувавши їм життя. Повернувся за рештою поранених – і віддав життя своє.

У нього залишились дружина Ірина та маленький син Саша.

Віддав життя за свободу Батьківщини. Вічна пам'ять герою.